Видатні постаті нашої Батьківщини

                                         ДМИТРО ІВАНОВИЧ ЯВОРНИЦЬКИЙ

Історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник. Автор тритомної «Історії запорозьких козаків» та понад 200 праць, здебільшого присвячених українській історії. Уклав «Словник української мови» ( 1920 р.), збірку «Малоросійські народні пісні» ( 1906 р.). Досліджував звичаї розмальовувати хати візерунками, який першим класифікував як мистецтво. Також першим відкрив нині відомий в усьому світі петриківський декоративний розпис. Популяризував кобзарство, шукаючи талановитих співців і розповідачів. Перед затопленням дніпровських порогів рушив в останню подорож місцями козацької слави.

За порадою Яворницького, користуючись його матеріалами та колекцією, Ілля Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Саме Д. Яворницький надихнув М. Лисенка на створення опери «Тарас Бульба».

СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ САВИЧ

Український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Навчався у Києво-Могилянській академії. У 1742-1744 рр. співав у придворній капелі в Санкт-Петербурзі. У 1759 по 1769 рр. працював викладачем поетики в Харківському колегіумі. Близько 30 років мандрував містами і селами Лівобережної України. З 1753 до 1785 р. написав більшість поетичних творів, що склали збірку «Сад Божественних пісень». Увесь творчий доробок Сковороди включає 17 філосовських творів, 7 перекладів і збірку «Басні Харьковскіє».

Філософ прагнув підняти в людях усе краще, закладене природою й Богом. Відомий мислитель був бажаним гостем і бідних, і багатих. Коли ж цариця Катерина II запросила Сковороду до Петербурга, заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця». Перед смертю поет заповідав поховати себе на узвишші біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав».

МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ ДРАГОМАНОВ

Публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, економіст, філософ, громадський діяч, брат письменниці Олени пчілки ( матері Лесі Українки). Закінчив Київський університет. Слова Драгоманова, виголошені над труною Т. Шевченка: «Кожний, хто йде служити народу, тим самим надіває на себе терновий вінець»,виявилися пророчими. 1875 р. змушений емігрувати.

Створив у Женеві прогресивну громадсько-політичну збірку «Громада». 1889 р. очолив кафедру загальної історії історико-філологічного факультету Софіївського університету Болгарії. На думку Драгоманова, визначальний критерій суспільних відносин – це «свобода думки та слова, зборів і коаліції, толеранція політичних та релігійних переконань».

 БОГДАН     ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 

 (Федір) Зіновій Михайлович

Народився приблизно 1595 р. Український державний діяч, полководець, дипломат. Гетьман України з 1648 р. Засновник української козацької держави, організатор її адміністративного управління.

Створив понад 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі. Шість років боротьби за незалежність Української держави під час національно-визвольної війни нашого народу під проводом Б. Хмельницького ( 1648 – 1654 рр.) продемонстрували надзвичайно високий, як на той час, рівень громадської зрілості наших предків.

Помер 1657 р.

ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО

Видатний український поет, письменник та художник. Народився 25 лютого ( 9 березня ) 1814 р. у селі Моринці ( Черкаська обл.). Рано став сиротою, працював пастухом, з 14 років був козачком у свого пана П. В. Енгельгардта, який звернув увагу на талант хлопця і віддав його навчатися «різних художніх справ» до цехового майстра Ширяєва.

Навесні 1838 р. Шевченка викупили з кріпацтва. У 1840 р. вийшла його перша збірка віршів та поем «Кобзар». Найвідоміші поетичні твори поета: «Заповіт», «Думи мої, думи мої», поеми «Причинна», «Катерина», «Гайдамаки», «Єретик», «Сон»,  «Кавказ» та інші.

Після смерті Т. Шевченка ( 26 лютого ( 10 березня ) 1861 р.), згідно із заповітом, його поховали біля м. Канів на Чернечій горі.

         ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ        

Іван Карпович Тобілевич 

Український драматург, актор, театральний діяч, один із засновників реалістичного народного театру в Україні. Автор таких видатних п’єс, як  «Хазяїн», «Безталанна», «Сава Чалий», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч».

Похований на хуторі Надія, біля с. Кардашова Кіровоградської області. Нині там знаходиться музей-садиба Іван Карпенко-Карий.

ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ   

    

Письменник, драматург.

Народився 20 березня 1809 р. на Полтавщині. Збирав українські народні пісні, прислів’я та приказки. Автор творів «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Ревізор», «Мертві душі» та багатьох інших.

СЕВЕРИН НАЛИВАЙКО

Точна дата народження невідома, але його батько, дрібний ремісник, жив у Гусятині – тепер містечку на Тернопільщині. У жовтні 1594 р. Наливайко очолив селянсько-козацьке повстання. В урочищі Гострий Камінь під Білою Церквою відбулася битва з поляками. Загони Наливайка змушені були переправити через Дніпро і під Лубнами побудували укріплений табір, який незабаром оточили польські війська. Зрадники видали Наливайка та його найближчих товаришів ворогові. Два роки тримали поляки Наливайка в полоні, піддаючи жахливим тортурам, а у квітні 1597 р. стратили на площі у Варшаві.

Северин Наливайко, «шукаючи козацького хліба» в Україні, руйнівним походом пройшов Поділля, Волинь, Полісся та Білорусь, усюди стягаючи контрибуцію зі шляхти і багатих міст. Він втрутився також у боротьбу проти унії, внаслідок чого уніати почали називати православних «наливайками».

Похода Наливайка зворушили українське селянство.

Смерть Наливайка прикрашають легендою: ніби кат поклав йому на голову корону з розпеченого заліза.

ОКСАНА ЗАБУЖКО

Народилася 19 вересня 1960 р. у м. Луцьк. Закінчила Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, філософський факультет. Кандидат філософських наук. Викладала у США. Лауреат численних міжнародних літературних нагород. Автор збірок поезій «Травневий іній» (1985 р.), «Диригент останньої свічки» (1990 р.), «Автостоп» (1994 р.).

Поезію О. Забужко відзначає новаторство форм та оригінальний підхід до таких вічних тем, як кохання, життя і творчість, переплетених із українськими темами. Її вірші перекладено багатьма мовами світу.

Має понад 40 наукових праць, зокрема монографії: «Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992, 1993 р.), «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997 р.).

Автор повісті «Інопланетянка» (1992 р.), роману «Польові дослідження з українського сексу» (1996 р.) та ін.

ОЛЕКСА ДОВБУШ

Знаменитий ватажок карпатських опришків. Народився 1700 р. у с. Печеніжин ( Івано-Франківська обл.). Його батьки були бідними селянами, тому з дитячих років Олекса бачив злиденне життя свого народу. Поляки називали опришків розбійниками, а українські селяни вважали їх народними месниками, адже ті награбоване майно роздавали селянам. Загинув Довбуш у с. Космач.

ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ

Гетьман реєстрового козацтва. Народився в с. Кульчиці Самбірського району Львівської області. Очолював походи українських козаків до Криму і Туреччини 1614, 1615, 1616 та 1620 рр. за Сагайдачного зміцнилося становище реєстрових козаків у Речі Посполитій, розширились права козацької старшини. 1621 р. Сагайдачний став героєм битви за Хотин – останньої в житті гетьмана.

ІВАН ФРАНКО

Поет і письменник, учений і громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 р. у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Все своє життя Франко присвятив боротьбі за національну ідею і свободу українського народу.

До історії української літератури Франко ввійшов як видатний поет-новатор і революціонер. Його перша зріла поетична збірка «З вершин і низин» (1887 р., 1893 р.) стала новим етапом у розвитку української поезії.

СТЕПАН БАНДЕРА

Народився 1909 р. у с. Старий Угринів на Галичині. Ще в гімназії підтримував ідеї Є. Коновальця,  який створив Українську військову організацію. Їхньою метою була збройна боротьба за свобода України і створення Української держави.

У лютому 1940 р. був обраний головою революційного керівництва ОУН. Припускаючи військове зіткнення між Німеччиною і СРСР, Бандера вирішив використати ситуацію для здобуття Україною державності. Після війни він із-за кордону керував повстанським рухом на Західній Україні, спрямованим проти комуністичного режиму. Тому КДБ здійснив операцію зі знищення лідера ОУН. 15 жовтня 1959 р. його було вбито радянським резидентом Сташинським.

МИКОЛА ІВАНОВИЧ ПИРОГОВ

«Батько російської хірургії», педагог і суспільний діяч. Народився 1810 р. З 1840 р. працював професором шпитальної хірургії та прикладної анатомії у медичній академії Санкт-Петербурга, де заснував анатомічний інститут і музей.

Пирогов запровадив кілька нових технік в операційній справі. Працював на Кавказі, там ознайомився з військово-польовою хірургією – саме в цій царині він став світовим авторитетом.

З 1854 р. працював у Севастополі. Брав участь у воєнних діях 1877-1878 рр. під час Російсько-турецької війни. Був свідок великої битви під Синопом, якою командував адмірал П.С. Нахімов.

Помер 1881 р.

МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ КОЦЮБИНСЬКИЙ

Відомий український письменник, суспільний діяч, революційний демократ. Народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці. Свої твори почав друкувати з 1890 р., перед тим устиг попрацювати вчителем, потрапити за грати за підтримку народовольців.

У творах Коцюбинського замальовується побут українського селянства, життя різних  осередків населення, реакція людей на революційні події 1905-1907 рр.

Твори Коцюбинського перекладено десятками світових мов, за деякими з них було знято кінофільми, наприклад за повістями «Кривавий світанок», «Коні не винні», «Дорогою ціною», «Тіні забутих предків».

Помер у Чернігові 1913 р.

АРТУР ВОЙТЕЦЬКИЙ

Видатний український кінорежисер і сценарист. Народився 23 жовтня 1928 р. у Вінниці, навчався на відділенні кіно у КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого. З 1966 р. викладав у тому ж інституті.

Фільмографія А. Войтецького налічує багато фільмів, серед яких казка «Літаючий корабель» (1960 р.), драми «Сьогодні й завтра» (1979 р.), «Господи, прости нас грішних» (1992 р.) і багато інших.

У своїх фільмах Войтецький знімав таких відомих акторів, як Ада Роговцева, Богдан Ступка та інших.

Помер 1993 р.

ДМИТРО ІВАНОВИЧ БАГАЛІЙ

Видатний український історик та громадський діяч.

Народився 26 жовтня 1857 р. у Києві, в сім’і ремісника. Навчався у Київському, згодом у Харківському університетах. 1887 р. Захистив докторську десертацію в Московському університеті. З 1906 р. – ректор Харківського університету. У 1914-1917 рр. обіймав посаду харківського міського голови.

Автор низки унікальних досліджень з історії Росії, України та Білорусі. Видав фундаментальну працю «Історія міста Харкова за 250 років його існування» (у співавторстві з Д. П. Міллером), яка і досі вважається найповнішим викладом історії України, Інститут історії української культури, Інститут з вивчення творчості Т. Г. Шевченка.

Помер 1932 р. у Харкові.

РОДИНА АЛЧЕВСЬКИХ

Олексій Кирилович Алчевський народився у м. Суми 1835 р. у родині дрібного торговця. Одружившись із Христиною Данилівною Журавльовою, Алчевський на початку 60-х рр. ХІХ ст. приїздить із дружиною до Харкова.

Молоде подружжя із захватом бере участь у просвітницьких рухах, що були популярними на той час у країні.

Христина Данилівна заснувала недільну школу для жінок, де керувала протягом майже 50 років, брала активну участь у роботі з видання книги «Що читати народу», яка містила рецензії та відгуки на безліч творів художньої і дитячої літератури.

Старший син Алчевських Дмитро був науковцем. Донька Ганна викладала у недільній школі матері. Микола став педагогом та шанованим театральним критиком.

Григорій Алчевський був відомий і в Україні, і в Росії як видатний співак і композитор.

Найбільших висот серед дітей Алчевських досяг син Іван – «король тенорів». Він працював на сценах таких відомих театрів, як Маріїнський у Петербурзі, Гранд-Опера у Парижі, був на гастролях у багатьох містах Росії, Західної Європи, США.

Христина Олексіївна Алчевська – відома українська поетеса, перекладач, педагог.

Активна діяльність родини Алчевських у різних напрямках зробила їхній великий будинок одним з найвідоміших та найавторитетніших оседків культурного життя Харкова.

Христина Данилівна Алчевська написала багато статей про розвиток освіти в Україні та Росії. Педагогічний досвід Алчевської здобув високу оцінку на міжнародному рівні, а 1910 р. її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги просвіти.

ЛЕОНАРД ЛЕОПОЛЬДОВИЧ ГІРШМАН

Видатний лікар-офтальмолог. Народився 25 березня 1839 р. у Латвії. Після закінчення навчання на медичному факультеті Харківського університету започаткував у тому ж закладі кафедру хвороб ока. З 1908 р. працював у Харківській лікарну ока. Професор Гіршман досліджував судини сітківки ока, написав багато праць з фізіології сприймання кольорів. Леонард Лоепольдович сам особисто за два роки праці прийняв понад мільйон хворих.

Помер 1921 р.

ОСТАП ВИШНЯ

Павло Михайлович Губенко

Відомий український письменник, який прославився завдяки фейлетонам. Народився 11 листопада 1889 р. у селянській родині, освіту здобував у Київському університеті. НА ПОЧАТКУ 30-Х РР. ПРАЦЮВАВ У Харкові. Гумористичні оповідання та фейлетони, які Остап Вишня друкував з 1919 р., були дуже популярні серед читачів. Це збірка «Мисливські усмішки», «Вишневі усмішки», сатирична збірка часів Великої Вітчизняної Війни «Зенітка» та багато інших. За часів сталінських репресій Остапа Вишню було заслано до таборів, а після війни несправедливі звинувачення з письменника знято.

Помер 28 вересня 1956 р. у Києві.

МИКОЛА ПАВЛОВИЧ БАРАБАШОВ

Видатний радянський астроном. Народився 1894 р. Тривалий час був директором Харківської обсерваторії. Микола Павлович виконав численні дослідження Місяця і одним із перших довів, що його поверхня має пористу будову. Досліджував інші планети, їх атмосфери та поверхні. Написав кілька праць з астрономії, серед яких «Природа небесних тіл та їх спостереження» (1969 р.).

ІВАН СІРКО

Військові подвиги Івана Сірка оспівані в багатьох козацьких думах, народних піснях і легендах. Саме з ім’ям Сірка історична традиція пов’язує й знамениту відповідь запорожців турецькому султанові Магомету ІV на його вимогу коритися Оттоманській імперії. У листі до нього козаки, зокрема, наголошували: «Не будеш ти годен синів християнських під собою мати: твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою…»

Одержавши цього листа, за легендою, султан видав спеціальний фірман (указ), у якому розпорядився молитися в мечетях за загибель Сірка.

У с. Капулівка Нікопольського району знаходиться могила славетного отамана Війська Запорозького Івана Сірка.

ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ КАТАЄВ

Видатний радянський письменник. Народився у м. Одеса 1897 р. Автор творів «Син полку» (1945 р.), «Біліє вітрило самотньо» (1937 р.), «Маленькі залізні дверцята у стіні» (1964 р.) та інших. Валентин Петрович кілька разів отримував різноманітні державні та республіканські премії.

Помер у Москві 1986 р.

ЄВГЕНІЙ ПЕТРОВ

Євген Петрович Катаєв

Рідний брат Валентина Петровича Катаєва. Народився 1903 р. в Одесі. Здобув собі славу як письменник. разом з Іллею Ільфом (Іллею Арнольдовичем Файнзільбергом) написав знамениті романи «12 стільців» і «Золоте теля».

ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ АЙВАЗОВСЬКИЙ

Ованес Гайвазян

Видатний художник-мариніст (майстер морського пейзажу). Народився 30 липня 1817 р. у родині дрібного торговця-вірменина, мешканця Феодосії. Протягом 1833-1837 рр. навчався у Петербурзі, в Академії мистецтв. Айвазовський багато подорожував, вже у 40-х рр.. ХІХ ст. він став усесвітньо відомим художником. 1845 р. повернувся у рідне місто.

Айвазовський був особисто знайомий із багатьма видатними людьми свого часу: офіцерами, майбутніми героями оборони Севастополя В. Корніловим, П. Нахімовим, В. Істоміним; із діячами культури К. Брюлловим, М. Глінкою, І. Криловим, М. Гоголем.

Помер 1900 р.

ОЛЕКСАНДР ГРІН

Олександр Степанович Гріневський

Народився 23 серпня 1880 р. у родині засланого поляка. Тривалий час блукав Росією, був матросом і шукачем золота. За симпатію до есерів його неодноразово заарештували, але він тікав, жив під чужими іменами. Перше оповідання майбутнього видатного письменника – «Заслуга рядового Пантелєєва» - було конфісковане та спалене 1906 р. Через два роки було надруковане оповідання «Апельсини», під якими уперше поставлене псевдонім «О. С. Грін».

Найвідоміші твори Олександра Гріна – повісті «Червоні вітрила» і «Серце пустелі» (1923 р.), «Та, що біжить по хвилях» (1928 р.).

Помер 8 липня 1932 р.